моралізувати
МОРАЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. неперех. Проповідувати сувору мораль.
Шевченко органічно не вміє моралізувати (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 357);
// Робити моральні висновки з приводу чогось.
Якщо людина здатна в горі моралізувати, значить, вона видужує (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 198).
2. перех., рідко. Повчати кого-небудь, читати комусь мораль.
— Ну, ну, ну, пан син починав моралізувати батька! — скрикнув Темницький (Фр., II, 1950, 305).
Словник української мови (СУМ-11)