моргуха
МОРГУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до моргун.
[Старшина:] Гарна у його жінка, моргуха тільки велика!.. (Кроп., 1,1958, 501);
Не з таких вона, щоб комусь голову закрутити. Не моргуха, не вертихвістка (Речм., Твій побратим, 1962, 85).
Словник української мови (СУМ-11)