морщення

МО́РЩЕННЯ, я, с. Дія за знач. мо́рщити й мо́рщитися.

Мовчанку перервав український журналіст, ще молодий чоловік, високий і худий, що сидів досі тихо, лише нервовим дрижанням уст, морщенням брів і нетерпеливими рухами рук зраджуючи почування, що кипіли в його нутрі (Фр., VI, 1951, 209).

Значення в інших словниках

1. морщення — мо́рщення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. морщення — -я, с. Дія за знач. морщити й морщитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. морщення — МО́РЩЕННЯ, я, с. Дія за знач. мо́рщити і мо́рщитися. Мовчанку перервав український журналіст, ще молодий чоловік, високий і худий, що сидів досі тихо, лише нервовим дрижанням уст, морщенням брів і нетерпеливими рухами рук зраджуючи почування, що кипіли в його нутрі (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах