мостина
МОСТИ́НА, и, ж. Одна з дощок підлоги, мосту.
Раз у суботу — тоді мені пішов сімнадцятий рік — мати мене замкнула, а я підняла мостину та й вилізла з-під комори (Стор., І, 1957, 92);
3 класу подуло свіжим холодком — сьогодні мили мостини (Вас., І, 1959, 219);
Через міст тягнуться підводи, вантажні машини.. Під бородатими копитами битюга глухо гудуть мостини (Панч, На калин. мості, 1965, 119).
Словник української мови (СУМ-11)