моцак
МОЦА́К, а, ч., розм. Те саме, що сила́ч.
Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк! Хто з плеч зірве його додолу, Хай буде той уже моцак (Греб., І, 1957, 60);
[Сироватка:] Ну й дівка. Моцак. [Півень:] У мене вдалася (Мик., І, 1957, 39).
Словник української мови (СУМ-11)