мрячний
МРЯ́ЧНИЙ, а, е. Із туманом та дрібним густим дощем; із мрякою (про погоду).
У мрячну синяву сповите верхів’я (Коб., 1,1956, 73);
Почалися обложні осінні дощі. Потягнулися короткі, тьмяні, мрячні дні (Коз., Сальвія, 1959, 117);
// Повитий мрякою, туманом; туманний.
Повітря було лагідне, сонце через мрячне небо кидало бліде проміння (Кобр., Вибр., 1954, 106);
// Дуже дрібний, схожий на мряку (у 1 знач.).
День почався мрячним, осіннім дощиком (Вільде, Сестри.., 1958, 438).
Словник української мови (СУМ-11)