муравка
МУРА́ВКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до мурава́.
Порозпрягали чергові волів, розпустили по муравці на пашу (Коцюб., І, 1955, 183);
Дітей і юнацтво треба виховувати на кращих зразках класичної і сучасної вітчизняної поезії, а не на віршиках.., написаних з нагоди осіннього дощика, зеленої травки-муравки чи півника-розбійника (Мал., Думки.., 1959, 42).
МУРАВКА², и, ж., діал. Мурашка.
Земля напечена, мов черінь. Ящірка шурхнула в нору, чміль пролетів, муравки трудяться й трудяться невтомно (Гончар, Тронка, 1963, 183).
Словник української мови (СУМ-11)