муравка
МУРА́ВКА¹, и, ж.
Зменш.-пестл. до мурава́.
Порозпрягали чергові волів, розпустили по муравці на пашу (М. Коцюбинський);
[Швачка:] .. Любо вільно зітхнути б хоч мить; Вашим запахом впитися, квіти; Осягнути небесну блакить, По муравці хоч раз походити! (П. Грабовський).
МУРА́ВКА², и, ж., діал.
Мурашка.
Земля напечена, мов черінь. Ящірка шурхнула в нору, чміль [джміль] пролетів, муравки трудяться й трудяться невтомно (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)