муравка

МУРА́ШКА (невелика комаха ряду перетинчастокрилих), МУРА́ХА, МУРАВЕ́ЛЬ діал., МУРА́ВКА діал. У природі нема кращого захисника лісу, ніж мурашка (з газети); "Ну й людина оця кума Малашка: і за себе і за мене робить, наче та мураха" (Грицько Григоренко); Муравки трудяться й трудяться невтомно (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. муравка — мура́вка 1 іменник жіночого роду мурава мура́вка 2 іменник жіночого роду, істота мурашка  Орфографічний словник української мови
2. муравка — див. трава  Словник синонімів Вусика
3. муравка — I -и, ж. Зменш.-пестл. до мурава. II -и, ж., діал. Мурашка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. муравка — МУРА́ВКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до мурава́. Порозпрягали чергові волів, розпустили по муравці на пашу (М. Коцюбинський); [Швачка:] .. Любо вільно зітхнути б хоч мить; Вашим запахом впитися, квіти; Осягнути небесну блакить, По муравці хоч раз походити! (П.  Словник української мови у 20 томах
5. муравка — МУРА́ВКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до мурава́. Порозпрягали чергові волів, розпустили по муравці на пашу (Коцюб., І, 1955, 183); Дітей і юнацтво треба виховувати на кращих зразках класичної і сучасної вітчизняної поезії, а не на віршиках..  Словник української мови в 11 томах
6. муравка — Муравка, -ки ж. ум. отъ мурава.  Словник української мови Грінченка