муркнути
МУ́РКНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до му́ркати 2.
Воловик щось муркнув про себе, хитнувшись на всі боки (Мирний, IV, 1955, 202);
Іван муркнув незадоволено "ага" і потягнув линвою пса до буди (Козл., Сонце.., 1957, 35).
Словник української мови (СУМ-11)