муркнути
МУ́РКНУТИ, ну, неш, док., що і без прям. дод.
Однокр. до му́ркати 2.
Воловик щось муркнув про себе, хитнувшись на всі боки (Панас Мирний);
Іван муркнув незадоволено “ага” і потягнув линвою пса до буди (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)