мізинчик

МІЗИ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до мізи́нець.

[Марина:] Ось слухайте ж мене, мої голубочки, всю чисту правду буду вам казати — не збрешу ні на от стілечки! (Показує кінчик мізинчика) (Вас., III, 1960, 253);

Вони [сандалики] були якраз по нозі, і такі зручні та легкі, що навіть на мізинчику, де натерли старі черевики, вони не давили (Ів., Вел. очі, 1956, 6);

Старий пасічник розкрив поли великого добрячого кожуха і обережно спустив на підлогу свого мізинчика — семилітню дочку Соломію (Стельмах, III, 1962, 40).

Значення в інших словниках

1. мізинчик — мізи́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мізинчик — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. мізинчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до мізинець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мізинчик — МІЗИ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до мізи́нець. [Марина:] Ось слухайте ж мене, мої голубочки, всю чисту правду буду вам казати – не збрешу ні на от стілечки! (Показує кінчик мізинчика) (С.  Словник української мови у 20 томах
5. мізинчик — і (ні) на мізи́нець, із заперечними дієсл. Дуже мало, трохи. Інший сотню років проживе, а й на мізинець мого не побаче (не побачить) (О. Левада). ні на мізи́нчик. Ні на мізинчик не збреше (З усн. мови). ма́мин мізи́нчик, жарт. Наймолодша в сім’ї дитина.  Фразеологічний словник української мови
6. мізинчик — Мізи́нчик, -ка; -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)