мізковитий
МІЗКОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що мізкува́тий.
От дід і почав думать, що робить (він був дуже мізковитий) (Україна.., І, 1960, 320);
В ній [школі] колись він пізнавав премудрість.. і вважався мізковитим (Стельмах, Правда.., 1961, 50).
Словник української мови (СУМ-11)