мізковитий
МІЗКОВИ́ТИЙ, а, е, розм.
Те саме, що мізкува́тий.
От дід і почав думать, що робить (він був дуже мізковитий) (з легенди);
В ній [школі] колись він пізнавав премудрість .. і вважався мізковитим (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)