мізкування
МІЗКУВА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. мізкува́ти.
От простий, невчений чоловік [дядько], з доморощеним розумом, а як він міркує!.. Але на вище мізкування – вибачайте (М. Коцюбинський);
Вони, попихкуючи цигарками, в пасмах сизого диму приглядалися до навіяних спогадів, що викликали асоціації, а ті породжували нові картини мізкування (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)