мізкування

мізкува́ння

-я, с., розм.

Дія за знач. мізкувати.

Значення в інших словниках

1. мізкування — мізкува́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. мізкування — МІЗКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. мізкува́ти. От простий, невчений чоловік [дядько], з доморощеним розумом, а як він міркує!.. Але на вище мізкування – вибачайте (М.  Словник української мови у 20 томах
3. мізкування — МІЗКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. мізкува́ти. От простий, невчений чоловік [дядько], з доморощеним розумом, а як він міркує!.. Але на вище мізкування — вибачайте (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
4. мізкування — Мізкува́ння, -ня с. Размышленіе. К. ЧР. 237.  Словник української мови Грінченка