набакирений
НАБАКИ́РЕНИЙ, а, е, розм. Одягнений набакир, на один бік голови.
Тяжкі грузовики проривались.. крізь хвилі плечей і голів, крізь набакирені кепі й розстебнуті куртки (Мик., II, 1957, 237);
Анрі-Жак ішов, і йому здавалося, що збоку любо глянути на його хвацьку ходу, набакирений берет (Ю. Янов., II, 1954, 51).
Словник української мови (СУМ-11)