набивка
НАБИ́ВКА, и, ж.
1. Дія за знач. набива́ти 1, 3:
// Створення чогось щільним стисканням, збиванням.
Для набивки [глинобитних] стін готують напівсуху суміш з суглинку і солом’яної січки завдовжки 3 — 5 сантиметрів (Колг. Укр., 4, 1958, 14).
2. То, чим набивають що-небудь.
З лавсану роблять пухку набивку для подушок (Наука.., 2, 1967, 46).
Словник української мови (СУМ-11)