набридливо

НАБРИ́ДЛИВО. Присл. до набри́дливий.

З бляшаної покрівлі стікали каплі в дубовий дзбан, стукали рівномірно, набридливо і безконечно (Тют., Вир, 1960, 104).

Значення в інших словниках

1. набридливо — набри́дливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. набридливо — Присл. до набридливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. набридливо — НАБРИ́ДЛИВО. Присл. до набри́дливий. З бляшаної покрівлі стікали каплі в дубовий дзбан, стукали рівномірно, набридливо і безконечно (Григорій Тютюнник); А рейка верещала, невтомно, набридливо, зле, аж поки всі в'язні залишили барак та й вишикувалися на площі (А. Дімаров).  Словник української мови у 20 томах