набідитися

НАБІДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., діал. Набідуватися.

Наробилася [мати] коло мене, набідилася (Стеф., III, 1954, 201);

— Ех, оце ж і я набідився так й жінка з дітьми дома нагорювалися та набідилися без хліба (Козл., На переломі, 1947, 14).

Значення в інших словниках

1. набідитися — набіди́тися дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. набідитися — -джуся, -дишся, док., діал. Набідуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. набідитися — НАБІДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., діал. Набідуватися. Наробилася [мати] коло мене, набідилася (В. Стефаник); – Ех, оце ж і я набідився так й жінка з дітьми дома нагорювалися та набідилися без хліба (П.  Словник української мови у 20 томах