набідитися
НАБІДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., діал.
Набідуватися.
Наробилася [мати] коло мене, набідилася (В. Стефаник);
– Ех, оце ж і я набідився так й жінка з дітьми дома нагорювалися та набідилися без хліба (П. Козланюк);
– То ви вже, Логвине, набідились, а тепер спочинете за синовими плечима. А не загордіться (з переказу).
Словник української мови (СУМ-20)