наважливість
НАВА́ЖЛИВІСТЬ, вості, ж., заст. Властивість за знач. нава́жливий.
— Ти забула вже модну мову символістики, — промовив Павлусь, прочитавши на її божевільних очах, на її виду справдішню наважливість викраять серце з грудей (Н.-Лев., V, 1956, 245).
Словник української мови (СУМ-11)