наважливість
НАВА́ЖЛИВІСТЬ, вості, ж., заст.
Властивість за знач. нава́жливий.
– Ти забула вже модну мову символістики, – промовив Павлусь, прочитавши на її божевільних очах, на її виду справдішню наважливість викраять серце з грудей (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)