навидатися
НАВИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм., рідко.
1. Побачити багато чого-небудь.
Попросив [Демко] посідати.. та послухати, що скаже син його, що навидався світу і від людей наслухався усього розумного (Кв.-Осн., II, 1956, 485);
Багато світа сходив Михайло Подолян і багато чого в тих мандрах навидався (Жур., Вечір.., 1958, 330).
2. Подивитися багато, досхочу.
З ким люблюся — не наговорюся. З ким кохаюсь — не накидаюсь (Чуб., V, 1874, 150).
Словник української мови (СУМ-11)