навпрост
НА́ВПРОСТ, присл., розм. Те саме, що навпросте́ць.
Не впізнати Снов-ріки весною, Ручаями розлилась вода, Та навпрост прийшла, не стороною. Вчителька із школи молода (Шер., Щастя.., 1951, 132);
В мріях я летів на Україну, міряючи простори — навпрост (Криж., Гори.., 1946, 36).
Словник української мови (СУМ-11)