наголову
НАГО́ЛОВУ, присл.: Розгроми́ти (розби́ти) наго́лову — розгромити, розбити повністю, ущент.
Назва гірського міста Турка і пішла від того, що в глибокій долині ріки Стрий руське військо наголову розгромило турка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 6);
І тільки пролетаріат міг розбити її [буржуазію] наголову. І тільки розбивши її наголову, пролетаріат міг завоювати остаточно, використовуючи таке знаряддя, як державна влада, співчуття і підтримку дрібнобуржуазних верств населення (Ленін, 30, 1951, 242).
Словник української мови (СУМ-11)