наголовок
НА́ГОЛОВОК, вка, ч.
1. Верхня частина капелюха, картуза, шапки.
2. діал. Заголовок.
Я переконався, що найулесливіші похвали доходили до мене від тих, що знають мої твори лише з наголовків і ніколи не читали їх (Ірчан, II, 1958, 459).
Словник української мови (СУМ-11)