наголовок
НА́ГОЛОВОК, вка, ч.
1. Верхня частина капелюха, картуза, шапки.
Скільки літ він у сільраді, стільки літ і в тому картузові. Міцне около. Великий козирок. Наголовок виправлений міцною металевою пружиною (М. Рудь).
2. діал. Заголовок.
Я переконався, що найулесливіші похвали доходили до мене від тих, що знають мої твори лише з наголовків і ніколи не читали їх (Мирослав Ірчан);
Високоповажний Добродію! Добре, хай буде наголовок “В путах шайтана” (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)