наголовок

На́головок. Заголовок. Перша на Буковині руска друкарня в Народнім Домі приймає всякі роботи друкарскі, як: діла, брошури, оголошеня, табелі, цінники, рахунки, карти візитові, запрошеня весільні, карти заручин, наголовки на листи і коверти (Б., 1899, рекл.); Книжка [“Відгуки ”] вийшла (справді чепурна) з кінцем квітня 1902. р., в розмірі 12719, і обіймала — 96 сторінок, себто повних 6 аркушів: кожний вірш на окремій сторінці, поодинокі циклі з наголовками посередині сторінки (Сімович, 1938, 58)

// пол. nagłówek -заголовок

Значення в інших словниках

1. наголовок — на́головок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. наголовок — -вка, ч. 1》 Верхня частина капелюха, картуза, шапки. 2》 діал. Заголовок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наголовок — НА́ГОЛОВОК, вка, ч. 1. Верхня частина капелюха, картуза, шапки. Скільки літ він у сільраді, стільки літ і в тому картузові. Міцне около. Великий козирок. Наголовок виправлений міцною металевою пружиною (М. Рудь). 2. діал. Заголовок.  Словник української мови у 20 томах
4. наголовок — на́головок 1. заголовок, назва (ст): Ні докладної дати, ні докладного наголовку тої книжки не пам'ятаю (Шах) 2. → наголовач  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. наголовок — ЗА́ГОЛО́ВОК (назва будь-якого твору, видання, його частини і т. ін.), НА́ГОЛОВОК діал., О́ГЛАВ заст.; ША́ПКА (спільна назва для кількох статей, рубрик у газеті, набрана крупним шрифтом). Давид похмурився і пильно став роздивлятися на заголовок книжки (А.  Словник синонімів української мови
6. наголовок — НА́ГОЛОВОК, вка, ч. 1. Верхня частина капелюха, картуза, шапки. 2. діал. Заголовок. Я переконався, що найулесливіші похвали доходили до мене від тих, що знають мої твори лише з наголовків і ніколи не читали їх (Ірчан, II, 1958, 459).  Словник української мови в 11 томах
7. наголовок — Наголовок, -вка м. Тулья шляпы. Гол. Од. 57, 69.  Словник української мови Грінченка