наголовник
НАГОЛО́ВНИК, а, ч. Те саме, що на́головок 1.
Пишно вбраний, в крисані з високим наголовником, обвитим кованою бляхою, він ішов, як цар, гордо несучи голову (Хотк., II, 1966, 54).
Словник української мови (СУМ-11)НАГОЛО́ВНИК, а, ч. Те саме, що на́головок 1.
Пишно вбраний, в крисані з високим наголовником, обвитим кованою бляхою, він ішов, як цар, гордо несучи голову (Хотк., II, 1966, 54).
Словник української мови (СУМ-11)