нагорьований
НАГОРЬО́ВАНИЙ, а, е, розм. Який зазнав багато горя.
[Катря:] Та я ж тебе, бідну дівчину, натруджену та нагорьовану, винесу з цієї неволі на коні золотому (Вас., III, 1960, 122);
Вони [коломийки] були такі милі серцю.. нагорьованого люду, бо вселяли надію на визволення, кликали братів зі сходу на допомогу (Колг. Укр., 11, 1962, 18).
Словник української мови (СУМ-11)