надвечори
НАДВЕЧОРИ́, присл., розм. Те само, що надве́чір.
— Чи не вас то я бачив колись влітку на скелі над водою в цій самій сукні? Ви стояли навколішки так надвечори, і молились богу (Н.-Лев., І, 1956, 186).
Словник української мови (СУМ-11)НАДВЕЧОРИ́, присл., розм. Те само, що надве́чір.
— Чи не вас то я бачив колись влітку на скелі над водою в цій самій сукні? Ви стояли навколішки так надвечори, і молились богу (Н.-Лев., І, 1956, 186).
Словник української мови (СУМ-11)