надвечори
НАДВЕЧОРИ́, присл., розм.
Те саме, що на́две́чір.
– Чи не вас то я бачив колись влітку на скелі над водою в цій самій сукні? Ви стояли навколішки так надвечори, і молились богу (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)НАДВЕЧОРИ́, присл., розм.
Те саме, що на́две́чір.
– Чи не вас то я бачив колись влітку на скелі над водою в цій самій сукні? Ви стояли навколішки так надвечори, і молились богу (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)