надвечір
НА́ДВЕ́ЧІР, присл.
У надвечірній час; перед вечором.
Надвечір Остап почав турбуватися: де ділася Соломія, що її нема досі? Чом вона не приходить? (М. Коцюбинський);
Інколи надвечір, коли тиша і сутінь заповнюють садок і входять у будинок, на веранді чути тиху музику скрипки (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)