надвечір —
на́две́чір прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
надвечір —
присл. У надвечірній час; перед вечором.
Великий тлумачний словник сучасної мови
надвечір —
НА́ДВЕ́ЧІР, присл. У надвечірній час; перед вечором. Надвечір Остап почав турбуватися: де ділася Соломія, що її нема досі? Чом вона не приходить? (М. Коцюбинський); Інколи надвечір, коли тиша і сутінь заповнюють садок і входять у будинок, на веранді чути тиху музику скрипки (В. Собко).
Словник української мови у 20 томах
надвечір —
На́двечір, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
надвечір —
НАДВЕ́ЧІР, присл. У надвечірній час; перед вечором. Повернувши надвечір з виноградника, Маріора почула, що її тіпає пропасниця (Коцюб., І, 1955, 228); Інколи надвечір, коли тиша і сутінь заповнюють садок і входять у будинок, на веранді чути тиху музику скрипки (Собко, Скеля.., 1961, 31).
Словник української мови в 11 томах
надвечір —
Надвечір, надвечори нар. Подъ вечеръ. Предъ вечеромъ. Надвечір увійшли ми в село і розбрелись пропане улицями. МВ. І. 17. Зостанься з нами, бо вже надвечір. Єв. Л. XXIV. 29. сонце вже стало надвечори́. Солнце было на закатѣ. Левиц. І.
Словник української мови Грінченка