надвечірній
НАДВЕЧІ́РНІЙ, я, є. Який буває перед вечором.
Година була надвечірня, закутана в сумерк (Коб., III, 1956, 263);
В саду ще тремтливо догоряли останні промені, а вже в кутку поміж вишнями синіли надвечірні сутінки (Кочура, Родина.., 1962, 7).
Словник української мови (СУМ-11)