надгробник

НАДГРО́БНИК, а, ч. Те саме, що надгро́бок.

Я спорудив собі надгробник вікопомний; До нього шлях людський не заросте зелом (Стар., Вибр., 1959, 85);

І над надгробником Франковим, І над Міцкевича вінком Народ гримить щасливим словом І вольним розцвіта трудом (Рильський, II, 1960, 161).

Значення в інших словниках

1. надгробник — надгро́бник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. надгробник — -а, ч. Те саме, що надгробок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надгробник — НАДГРО́БНИК, а, ч. Те саме, що надгро́бок. Я спорудив собі надгробник вікопомний. До нього шлях людський не заросте зелом (М. Старицький); Спочатку помагав [Абібула] батькові тесати надгробники, далі покинув, став мідником (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах