надлюдина
НАДЛЮДИ́НА, и, ж.
1. За уявленням реакційної буржуазної філософії — людина сильної волі; індивідуаліст, який ставить себе над суспільством, поза його правовими й моральними нормами.
Одурманений фашистською пропагандою, може, й справді уявляв [німець] себе надлюдиною, був певен, що дійде до Уралу, стане володарем світу (Гончар, Людина.., 1960, 128);
— Ніцше ніколи не імпонував мені яко філософ. Його ідеал надлюдини і натовпу.. викликає протест своєю відкритою проповіддю людиноненависництва (М. Ол., Леся, 1960, 225).
2. Про видатну, велику людину.
Про артистів, яких Тася бачила в кіно або слухала по радіо, які здавались їй мало не надлюдьми, Семен Григорович говорив панібратськи, як про близьких приятелів (Дмит., Розлука, 1957, 29);
В школі вона вважала, що справжніми героями є люди лише ті, про яких писали в газетах, книгах. Люба вважала їх надлюдьми (Автом., Щастя.., 1959, 126).
Словник української мови (СУМ-11)