1. Словник української мови в 11 томах

надлюдина

НАДЛЮДИ́НА, и, ж.

1. За уявленням реакційної буржуазної філософії — людина сильної волі; індивідуаліст, який ставить себе над суспільством, поза його правовими й моральними нормами.

Одурманений фашистською пропагандою, може, й справді уявляв [німець] себе надлюдиною, був певен, що дійде до Уралу, стане володарем світу (Гончар, Людина.., 1960, 128);

— Ніцше ніколи не імпонував мені яко філософ. Його ідеал надлюдини і натовпу.. викликає протест своєю відкритою проповіддю людиноненависництва (М. Ол., Леся, 1960, 225).

2. Про видатну, велику людину.

Про артистів, яких Тася бачила в кіно або слухала по радіо, які здавались їй мало не надлюдьми, Семен Григорович говорив панібратськи, як про близьких приятелів (Дмит., Розлука, 1957, 29);

В школі вона вважала, що справжніми героями є люди лише ті, про яких писали в газетах, книгах. Люба вважала їх надлюдьми (Автом., Щастя.., 1959, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надлюдина — надлюди́на іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири надлюди́ни Орфографічний словник української мови
  2. надлюдина — -и, ж. 1》 У деяких філософських вченнях – сильна особа, чия воля, бажання та вчинки не піддаються ніяким обмеженням. 2》 Про видатну, велику людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надлюдина — НАДЛЮДИ́НА, и, ж. 1. За філософським уявленням – людина сильної волі; індивідуаліст, який ставить себе над суспільством, нехтуючи його правовими й моральними нормами. Словник української мови у 20 томах
  4. надлюдина — НАДЛЮДИНА — людина, яка в духовному і фізичному відношенні виходить за межі людського. Уявлення про Н. укорінені в міфах про "напівбогів" та "героїв". В Античності ідея Н. використовувалася не тільки для опису буття правителя, а й мудреця (стоїки). Філософський енциклопедичний словник
  5. надлюдина — НАДЛЮДИ́НА (у деяких філософських течіях — людина сильної волі й духу; індивідуаліст, що ставить себе над суспільством, поза його правовими й моральними нормами; розм. — людина, якою захоплюються, яку високо цінують за її певні особливості, вміння і... Словник синонімів української мови