надлюдина

НАДЛЮДИНА — людина, яка в духовному і фізичному відношенні виходить за межі людського. Уявлення про Н. укорінені в міфах про "напівбогів" та "героїв". В Античності ідея Н. використовувалася не тільки для опису буття правителя, а й мудреця (стоїки). В епоху Відродження Н. починає розглядатися як геній — людина, що має надзвичайні креативні можливості (романське Відродження), і пророк — людина, що глибинно поєднана з трансцендентним своєю вірою (германське Відродження) Ц. і тенденції розвиваються у Гердера, Гете, нім. класичній філософії, романтизмі. Поняття Н. стає центральним у філософії Ніцше, який трактує Н. як наступну за людиною еволюційну форму. З точки зору Ніцше, сенс людського життя і людства — у переході до Н. Ніцше відмовляє людині у самодостатності: "Людина є канат, що натягнутий між звіром та Н." Для Ніцше Н. — не просто геній чи пророк, вона поєднує геніальне з героїчним, аполлонівське з діонісійським. При цьому Н. Ніцше абсолютно вільна як від будь-яких релігійних зобов'язань перед Богом, так і від соціальних та моральних зобов'язань перед людьми. В християнській культурі ідеї ніцшеанської Н. протистоїть ідея Боголюдини, яка в найбільш послідовній формі була виражена у філософських концепціях Соловйова та Бердяєва.

Н. Хамітов