надра
НА́ДРА, надр, мн.
1. Глибини землі і все те, що міститься під земною поверхнею.
Державною власністю в СРСР є земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники (Ком. Укр., З, 1962, 32);
Уперше розвідники надр мали пустити в дію надшвидкісні бурові верстати (Жур., Звич. турботи, 1960, 161);
В надрах землі залягають величезні запаси вугілля і залізної руди (Панч, В дорозі, 1959, 245).
2. перен. Внутрішній простір, внутрішня частина чого-небудь.
Нас вже не дивує, наприклад, що в надрах крихітного атома народжуються гігантські, ні з чим не зрівнянні за могутністю сили (Наука.., 8, 1963, 15);
Весь пополовілий у місячному сяйві парк аж пахтів ароматом південної ночі і таємничо вабив у свої надра (Смолич, І, 1958, 77).
3. перен. Про широкі верстви суспільства, народу.
В надрах капіталістичного суспільства складаються, множаться і гартуються соціальні сили, покликані забезпечити перемогу соціалізму (Програма КПРС, 1961, ЗО);
Шевченко є взірцем самовідданого, несхибного служіння народові, з надр якого він вийшов (Рад. Укр., 12.УІ 1963, 2).
Словник української мови (СУМ-11)