надра
НА́ДРА, надр, мн.
1. Глибини землі і все те, що міститься під земною поверхнею.
Уперше розвідники надр мали пустити в дію надшвидкісні бурові верстати (С. Журахович);
В надрах землі залягають величезні запаси вугілля і залізної руди (П. Панч);
Встановлено, що зміна швидкостей проходження пружних коливань у надрах [Землі] відбувається стрибкоподібно (з газ.).
2. перен. Внутрішній простір або внутрішня частина чого-небудь.
Нас вже не дивує, наприклад, що в надрах крихітного атома народжуються гігантські, ні з чим не зрівнянні за могутністю сили (з наук.-попул. літ.);
Весь пополовілий у місячному сяйві парк аж пахтів ароматом південної ночі і таємничо вабив у свої надра (Ю. Смолич);
Мудрий дар був у старого шейха: чув він воду в надрах гори, як чує лікар хворобу в грудях недужого (З. Тулуб).
3. перен. Широкі верстви суспільства, народу.
Духовне зростання людини, набуття нею все більшої могутності відбувається у надрах нації, разом з нацією (з наук. літ.);
Шевченко є взірцем самовідданого, несхибного служіння народові, з надр якого він вийшов (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)