надто

НА́ДТО, присл.

1. Більше від звичайної норми, міри, межі; занадто, надмірно.

Не гріє сонце на чужині, А дома надто вже пекло (Шевч., II, 1953, 23);

Коли моя білява донька виросте, я буду надто старий (Досв., Вибр., 1959, 14);

— Він загинув, мабуть, від власної гранати, — похмуро говорив Сагайда, схиляючись над Брянським і шукаючи рани. — Вона розірвалася надто близько (Гончар, III, 1959, 121);

Хвороба моя була надто занедбана, операція пройшла важко (Смолич, VI, 1959, 24);

// Ще більше.

Я його прошу: мовчи; а він надто голосить (Сл. Гр.).

2. Особливо, насамперед, передусім.

Побачивши мене, вона зараз вдалася до мене з фамільярністю, властивою старим слугам, надто московським (Л. Укр., III, 1952, 603);

Новаки нетерпляче чекали звільнення до міста, надто ті, що мали тут батьків або родичів (Добр., Ол. солдатики, 1961, 61);

// Крім того, до того.

А надто вам розказать би. Як козак чорнявий Лід вербою, над водою, Обнявшись, сумує (Шевч., І, 1951, 95).

Значення в інших словниках

1. надто — (більше, ніж "норма) надміру, занадто// через міру.  Словник синонімів Полюги
2. надто — на́дто прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. надто — пр., занадто, НАДМІРУ; ФР. за + п-к <н. надто вузький = завузький>; А НАДТО, особливо <н. а надто тепер = особливо тепер>.  Словник синонімів Караванського
4. надто — див. багато; дуже  Словник синонімів Вусика
5. надто — присл. 1》 Більше від звичайної норми, міри, межі; занадто, надмірно. || Ще більше. 2》 Особливо, насамперед, передусім. || Крім того, до того.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. надто — НА́ДТО, присл. 1. Більше від звичайної норми, міри, межі; занадто, надмірно. Не гріє сонце на чужині, А дома надто вже пекло (Т. Шевченко); – Він загинув, мабуть, від власної гранати, – похмуро говорив Сагайда, схиляючись над Брянським і шукаючи рани.  Словник української мови у 20 томах
7. надто — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил.  Словник синонімів української мови
8. надто — На́дто, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. надто — Надто нар. 1) Слишкомъ, излишне, слишкомъ много, черезчуръ. Люде надто вже стали грішні. Г. Барв. 456. Їден надто має, а другий нічого. Камен. у. Надто знай, да ще питай. 2) Сверхъ того, къ тому-же; особенно.  Словник української мови Грінченка