наждак

НАЖДА́К, у, ч. Гірська порода високої твердості, яка складається з зерен корунду і багатьох домішок інших матеріалів.

З непрозорих кристалів корунду, які містять велику кількість домішок, складається звичайний наждак (Заг. хімія, 1955. 566);

//Порошок з цього мінералу, який застосовується для шліфування, полірування скла, металевих виробів і т. ін.

Вичистив [Турбай] до блиску [шаблю], пройшовся по кінчику леза спершу наждаком, потім брусом, — аж горить! (Руд., Остання шабля, 1959, 5Н);

*У порівн. Берестовський не закричав, коли шорстка, як наждак, рука стисла йому ногу вище рани (Перв., Дикий мед, 1963, 382).

Значення в інших словниках

1. наждак — нажда́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. наждак — -у, ч. Гірська порода високої твердості, яка складається з зерен корунду і багатьох домішок інших матеріалів. || Порошок із цього мінералу, який застосовується для шліфування, полірування скла, металевих виробів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наждак — НАЖДА́К, у́, ч. Гірська порода високої твердості, яка складається з зерен корунду і багатьох домішок інших матеріалів. З непрозорих кристалів корунду, які містять велику кількість домішок, складається звичайний наждак (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах