наждак

НАЖДА́К, у́, ч.

Гірська порода високої твердості, яка складається з зерен корунду і багатьох домішок інших матеріалів.

З непрозорих кристалів корунду, які містять велику кількість домішок, складається звичайний наждак (з навч. літ.);

// Порошок з цього мінералу, який застосовується для шліфування, полірування скла, металевих виробів і т. ін.

Вичистив [Турбай] до блиску [шаблю], пройшовся по кінчику леза спершу наждаком, потім брусом, – аж горить! (М. Руденко);

* У порівн. Берестовський не закричав, коли шорстка, як наждак, рука стисла йому ногу вище рани (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. наждак — нажда́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. наждак — -у, ч. Гірська порода високої твердості, яка складається з зерен корунду і багатьох домішок інших матеріалів. || Порошок із цього мінералу, який застосовується для шліфування, полірування скла, металевих виробів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наждак — НАЖДА́К, у, ч. Гірська порода високої твердості, яка складається з зерен корунду і багатьох домішок інших матеріалів. З непрозорих кристалів корунду, які містять велику кількість домішок, складається звичайний наждак (Заг. хімія, 1955.  Словник української мови в 11 томах