найкращий
НАЙКРА́ЩИЙ, а, е. Найвищ. ст. до га́рний 1 — 5, до́брий 1 — 6, 8 і хоро́ший; найліпший.
Найкращий парубок Микита Стоїть на лаві в сірій свиті (Шевч., II, 1963, 98);
Її недурно вважали найкращою килимницею аулу: вона вміла ткати килими (Тулуб, В степу.., 1964, 174).
Словник української мови (СУМ-11)