найтяжче

НАЙТЯ́ЖЧЕ. Присл. до найтя́жчий.

[Домаха:] Не так мені шкода самої себе, як шкода свого серця… [Карпо:] 3 серцем найтяжче порозумітись: неслухняне! (Крон., II, 1958, 120);

3 усіх дітей Артем найтяжче, найболючіше переживав утрату батька (Головко, II, 1957, 388);

// у знач. присудк. сл. Про відчуття найбільшої ваги, найбільшого напруження, величезних зусиль.

Значення в інших словниках

1. найтяжче — найтя́жче прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. найтяжче — Присл. до найтяжчий. || у знач. присудк. сл. Про відчуття найбільшої ваги, найбільшого напруження, величезних зусиль.  Великий тлумачний словник сучасної мови