накиданий

НАКИ́ДАНИЙ, а, е, Дієпр. пас. мин. ч. до наки́дати.

Серед Росі неначе лежав невеличкий острівець з прездорового каміння, без ладу накиданого купами (Н.-Лев., III, 1956, 38);

"Аукціон".. є мальовничий нарис, накиданий невимушено рукою недбалою, але твердою й досвідченою (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 114);

// наки́дано, безос. присудк. сл.

— А ти, Василю, і не вимостив там, де сидіти? — зиркнувши на віз, де сяк-так накидано було гнилої соломи.., сказала Оришка (Мирний, III, 1954, 316);

У сутінках здавалось, що на підлогу купами накидано брудного шмаття (Кол., Терен.., 1959, 61).

Значення в інших словниках

1. накиданий — наки́даний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. накиданий — -а, -е, Дієприкм. пас. мин. ч. до накидати. || накидано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накиданий — НАКИ́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наки́дати. Здавлений вузько Черемош реве, пробиваючися поміж накиданим у воду величезним камінням (Г. Хоткевич); Усе небо .. здавалося наче намальоване, накидане першим ескізом маляра на якомусь велетенському плафоні (І.  Словник української мови у 20 томах
4. накиданий — Наки́даний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)