накиданий
НАКИ́ДАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до наки́дати.
Здавлений вузько Черемош реве, пробиваючися поміж накиданим у воду величезним камінням (Г. Хоткевич);
Усе небо .. здавалося наче намальоване, накидане першим ескізом маляра на якомусь велетенському плафоні (І. Нечуй-Левицький);
// наки́дано, безос. пред.
– А ти, Василю, і не вимостив там, де сидіти? – зиркнувши на віз, де сяк-так накидано було гнилої соломи.., сказала Оришка (Панас Мирний);
У сутінках здавалось, що на підлогу купами накидано брудного шмаття (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)