накинутий
НАКИ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наки́нути.
На плечах у його наопашки була накинута сіра московська шинель (Мирний, І, 1949, 243);
На постіль накинуте покривало, прямо на подушку (Коп., Земля.., 1957, 183);
Нагадаємо, що накид — це нитка, накинута на крючок після того, як на ньому вже є ведуча петля (В’язання.., 1957, 14);
// накинуто, безос. присудк. сл.
Рукою ката їй на шию уже накинуто петлю (Сос., II, 1958, 275).
Словник української мови (СУМ-11)